"Ближній" будинок з комплексу урядових дач партійного керівництва УРСР

У ХIX ст. місцевість в районі сучасного «Парка Нивки» була відома під назвою «Васильчиківська дача». Назву пов'язують з ім'ям київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, що володів тут великою територією в 55 десятин землі з лісом, ставками, сінокосами, городом і садом. Окрасою угіддя служив двоповерховий панський маєток. Після смерті генерал-губернатора його вдова Катерина Олексіївна, відома київська благодійниця, подарувала власну садибу заснованому нею Свято-Троїцькому монастирю на Звіринці. «Васильчиківська дача» залишалася у володінні монастиря до революції 1917 року, після чого ці землі було націоналізовано. Нове життя «Васильчиківської дачі» почалося в 1930-х роках. До 1936 року тут виріс комплекс урядової дачі: два житлових двоповерхових будинки і їдальня з стайнею. Місцевість змінювала свої неофіційні назви в залежності від зміни власників, перетворюючись на дачу Любченко або дачу Кагановича, дачу Хрущова. Останнім високопоставленим мешканцем спецдачі був Д.С. Коротченко, пам'ятник йому встановлений на вході в парк. Спецдача проіснувала до 1962 року, її територія була передана місту, а сам парк перейменували в «Парк XXII з'їзду КПРС» і відкрили для відвідування. У 1972 році парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва і був перейменований в «Комсомольський парк». Сама будівля дачі декілька разів змінювала своє призначення, після настання хрущовської «відлиги» у цьому будинку розташовувалися дитячий кінотеатр, спортивна секція важкої атлетики, студія аудіо- та відеозапису «Фоноцвет». На початку 1990-х її не було продано приватним особам.