Головний корпус (Казенний винний склад №1). Літера Г

Казенний винний склад №1 — цінний приклад індустріальної архітектури кінця XIX сторіччя. Одна із перших споруд зведених за проектом Володимира Безсмертного, майбутнього головного архітектора Києва. Побудована у зв’язку з запровадженням в Київській губернії четвертої казенної монополії на продаж горілки (офіційно — хлібного вина) у 1896 році. Початково продуктивність заводу становила 600 тисяч відер горілки на рік. Всі частини комплексу: спиртосховище, очисне відділення, головний корпус, огорожа з в'їзними воротами, котельня з трубою — розміщені за ланцюжком виробничого процесу. Металевий віадук над Вознесенським яром був запроєктований Безсмертним задля зручнішого сполучення новоспорудженого «стратегічного» об'єкту і через потребу мати двосторонній під'їзд до складу. Це була перша у Києві дворівнева транспортна розв'язка! Весь ансамбль схожий здаля на романтичний замок завдяки цегляному декору в неороманському стилі. Вежа головного корпусу стала архітектурним акцентом давнього Кудрявця — так само, як церква Всіх Святих на Щекавиці та Андріївська церква на Старокитаївській горі. Всі три містобудівні домінанти зафіксували важливі точки Верхнього Києва, що височить над Подолом, і раніше перебували у візуальному зв'язку. Нині всі вони затулені деревами та пізнішою забудовою. Головний корпус, північно-західний фасад якого можна у всій красі побачити зі сторони Кудрявської, має у плані форму трапеції, зумовлену обрисами ділянки. В плані — симетричний, з видовженими крилами та центральною вежею. Будівля головного корпусу зведена з цегли, пофарбована у теракотовий колір, елементи декору виділено білим. Головний фасад з боку Кудрявської декоровано на всю висоту стін пілястрами. Основний об'єм будівлі — двоповерховий на цокольному поверсі. Головний корпус має дерев'яні перекриття на металевих прогонах, розміщених у чотири ряди, що спираються на металеві колони трубчастого перерізу. Часково збереглися первісні дерев'яні крокви вальмової залізної покрівлі. Підлога у промислових залах виконана з метлахської плитки. У 1930-х роках центральну частину будівлі (первісно триповерхову) було надбудовано двома поверхами. Архітектурні форми та опорядження надбудови виконали із збереженням первісної стиліcтики. У 1970-х з західного боку головного корпусу був побудований двоповерховий об'єм заводоуправління. В 1990-х північно-східне крило надбудували горищним поверхом із заміною дерев'яних крокв на металеві ферми. Первісно головний корпус використовувався як розливочно-пакувальне відділення. Він зведений за типовою схемою на вісім розливних столів, розрахованих на виробництво 1000 декалітрів горілки на добу. Згодом мав функції посудного, лікерного, мийно-розливного цехів та виконував адміністративні функції.