Особняк Кобилянського

Один із небагатьох пам'ятників класицизму, що збереглися в Києві. Історія садиби простежується з 1860 року: тоді у колезького радника В. Чернявського ще незабудовану ділянку викупив титулярний радник О.Я. Кобилянський. Будівництво маєтку було завершене до 1863 року. Спочатку житловим був тільки другий дерев'яний поверх. На першому цегляному ярусі до 1877 року працювала хлібна лавка, мезонін призначався для господарських потреб. Крім особняка на ділянці був каретний сарай зі стайнею, дров'яний сарай, альтанка, фруктовий сад. Головний фасад симетричний. Центральний ризаліт на три вікна завершується трикутним щипцем. Вікна другого поверху обрамлені дерев'яними лиштвами, під вікнами ризаліта — дерев'яні сандрики. Форми і декор фасаду характерні для пізнього класицизму, відрізняються гарними пропорціями. Пізніше будинок зробили повністю житловим: на другому поверсі була восьмикімнатна квартира, на першому і в мансарді — п'ятикімнатні. Кухні всіх квартир були на нижньому поверсі. Сім'я Кобилянських володіла садибою до 1915-го, коли особняк, як і сусідні будинки №№ 21, 23, 25 перейшли у власність страхового товариства «Саламандра». Будівля, як і раніше, використовувалося як житлова, хоча в довіднику за 1916 рік за цією адресою значиться їдальня. На фасаді була овальна металева табличка з написом: «Застрахований в Товаристві взаємного страхування в Києві». За радянських часів тут були різні установи, планування будинку не раз змінювали під їх потреби. Нині це єдина будівля, що зберіглася на Ярославовому Валу з первісної забудови вулиці. На початку 2000-х років у будинку був офіс фірми, що торгувала будівельними матеріалами, потім офіс турфірми з авіакасами. У 2009 році земельну ділянку передали фінансово-інвестиційній компанії «Старе місто» для реставрації та експлуатації. Будинок змінив колір фасаду з жовтого на теракотовий, але інших ознак реставрації станом на 2020 рік не помічено.