Інформація про будівлю
Роки побудови
|
1874 – 1875
|
Термін занепаду
|
21
|
Статус будівлі
|
пам'ятка архітектури місцевого значення
|
Архітектурний стиль
|
історизм, неоренесанс
|
Архітектор
|
Ніколаєв Володимир Миколайович
|
Тип вланості будівлі
|
приватна
|
Площа будівлі
|
1671.3 м2
|
Садиба на території середньовічної укріпленої частини Верхнього Києва, в межах «міста Ярослава» в забудові однієї з найстаріших міських вулиць. У 1874 році Н. Кушина, придбавши ділянку, звела двоповерховий цегляний будинок на червоній лінії вулиці. Це і був первісний об'єм тої споруди, яку ми знаємо зараз. Проєкт в архівах не зберігся, але за характерними рисами можна зробити висновок, що авторство належить В. Ніколаєву.
В основі своїй він був типовою «п'ятивіконкою», найпоширенішим типом житлової забудови. Будинок на 5 вікон по головному фасаду можна було погоджувати лише з київським генерал-губернатором, в той час як оригінальніші проєкти потребували погодження у імператора в Петербурзі.
Протягом 1879-1880 років власниця зводить у глибині ділянки одноповерховий службовий флігель і робить прибудову до будинку. Роботи велися під наглядом інженера О.К. Шталя. На початку ХХ століття над первісним двоповерховим об'ємом надбудовано третій поверх. На одному з етапів перебудов до нього доклав руку архітектор Микола Горденін. Родина домовласниці жила у флігелі, а фасадний будинок використовувався як прибутковий.
В різні роки до революції будинок побачив численних орендарів: канцелярію Київського опікунства глухонімих, санітарно-технічне товариство, штаб управління корпусного інтедантства, управління артилерії 21 армійського корпусу. Квартири здавали у найм. В одній з них у 1901-1906 роках жив видатний філософ С.М. Булгаков.
За радянських часів будівля лишалася житловою. У 1939 році хотіли зробити надбудову четвертого поверху, але проєкт лишився нереалізованим. У 1990-ті тут працювала бібліотека.
У 2004 році КМДА підписала інвестиційний договір з ТОВ «Дружба», за яким інвестор орендував будинок на рік для проведення реставрації, а після закінчення робіт той мав перейти йому у власність. В мережі можна знайти судові справи між інвестором та власником приватизованих приміщень, який не хотів їх позбуватись. Можливо це і завадило реставрації відбутись — нині будинок у комунальній власності.
Будинок має тріщини на фасаді. Принаймні в більшості квартир протягом останнього десятиріччя ніхто не живе. В мережі є оголошення про продаж двох кімнат комунальної квартири. Попри це, ОСББ, що керує будинком, не перестає здавати в оренду приміщення на першому поверсі. У 2019 році на Великій Житомирській, 26 відкрилося нове кафе.